Християнський та ведичний погляди на історію еволюції словян досить суттєво відрізняються. Автор нижченаведеної статті, по всім ознакам, виклав християнське бачення, та це не повинно знижувати її історичну вартість бо багато наведених в ній, археологічних, фактів та духовних традицій, є спільними для обох поглядів. В частині ж бачення загального світоустрою, то консервативне бачення християнства неспроможне на глибоке об′єктивне  висвітлення традицій древнєсловянської культури.

  Загадки слов'янського минулого турбують не тільки наших сучасників. Вони були предметом значних наукових суперечок протягом усього 20 століття.

     Вчені певним чином змагалися в результатах пошуків, як і в оцінках приналежності археологічних культур до слов'ян або інших народів.
      І хоча оцінки таких пошуків часто не збігаються, у них є одне раціональне зерно, те, яке в науці є безперечним.

 

Фото 4. ранньослов'янських археологічних культур кінця 1 ст. до. н.е.
/ З книги Кобичева В.П. /

       У цьому регіоні, від Прип'яті до Карпат, від Вісли і до Дніпра, на протязі 1 тис. До. н.е. - 1 тис. Н.е. ніколи не зникали ознаки слов'янства, не пропадав живий зв'язок праслов'янських і давньослов'янських культур, ведучих історію слов'ян до наших часів.
    Тут, власне і зародилося слов'янство, як певна спільнота, яка постала зі своєю особливою культурою і людинолюбним баченням світобудови.

     Карти, створені багатьма вченими, чітко говорять про одне - Волино - Карпатський регіон зіграв найважливішу роль у зародженні європейського слов'янства. Він був центром становлення і розвитку слов'янства.
     Але каменем спотикання для більшості дослідників залишався, і залишається, питання ідентифікації тієї сили, яка стимулювала процес слов'янотворення, яка давала йому внутрішні сили і світоглядний напрямок.

     Відсутність розуміння природи такої сили призводить науковий світ до досить спрощених трактувань процесу слов'янотворення.
     Пояснення зводяться до обивательського рівня якоїсь матеріальної зацікавленості ранніх слов'ян накопиченням, бажанням влади, до трактування процесу розширення слов'янського ареалу, як ланцюга послідовних загарбницьких воєн.
     Але чи так це було? І хто, власне, ці загадкові ранні слов'яни?

     З моменту ідентифікації наукою праслов'янських культур Європи 3 - 1 ст. до н.е., пляма слов'янського розселення (ареал) на картах багатьох вчених постійно збільшується, аж до історично знакових 7 - 8 ст. н.е., коли цей, ще єдиний і нерозділений ареал, максимально виріс в розмірах.
     Дивним тут є те, що деякі слов'янські осередки виникають на далеких, відірваних від головного ядра, територіях - на Балканах, на острові Рюген - Руян, на Волхові, і значно раніше, ніж туди проникає загальна хвиля «розселення» слов'ян.
     Але чому так? Як таке може відбуватися взагалі?

     Дивним фактом є і те, що хід слов'янізації на величезних просторах йде досить мирно. Майже відсутні сліди затяжних воєн і ознаки знищення місцевого населення.
     Венеди, фракійці, балти, народи між Віслою та Одером, під впливом якихось дивних факторів, досить швидко (через 100 - 200 років) стають слов'янами.
     Все вказує на те, що слов'янізація - це не результат масового переселення народів, не наслідок загарбницьких воєн, а щось інше. Але що?

 

     Відповідь може бути дуже простою, якщо взяти до відома, що процес слов'янізації міг бути послідовним поширенням нових життєвих установок, рухом нового способу життя, перебудовою місцевих громад по слов'янському типу.
     Мова йде про світоглядну трансформацію, залучення місцевого населення до іншого світогляду в наслідок впливу зовнішнього (давньослов'янського) фактора!
     Але чому місцеві народи захотіли стати слов'янами, до того ж виразно добровільно, без насильства і воєн? Що стимулювало їх до цього?

Фото 11. Слов'янські культури і розселення слов'ян
/ Рибаков, Нідерле, Фасмер, Баран /

     Пояснення дає «Велесова книга» - давньослов'янське літопис - Волховник 9 ст. н.е.
Вона вказує, для кожного слов'янина найважливішим була споконвічна земна віра, світогляд земних первопредков затвердивших світле життя на Землі по вселенським законам.
    Ці закони, передані найдавнішими Праотцями людству, стародавні слов'яни дбайливо зберігали і передавали з покоління в покоління.
    І так десятками тисячоліть !!!
   Знання дозволяли слов'янським духовним Батькам мати постійний контакт з Творцем Всесвіту, Світлим Ірієм (керуючої силою у всесвіті), а слов'янам жити світлим життям, без агресії і воєн, рабства і приниження, жадібності і користолюбства, хвороб і недуг.

Фото 12. Слов'янські культури в 300 - 660 рр. н.е.
/ Зі збірки карт про світові культури /

     Найдавніші предки людства говорили - світла людина повинна вірити в Творця - Сварога, Світлий Ірій, світлі сили, серед яких душі найдавніших земних предків.
Він повинен жити в Праві, відати Правь, славити Правь (тобто бути православним).
     Світла душею людина (слов'янин) той, хто шанує праотця Славу (Славьяня, Слав - Яня), той хто піклується про своє просвітління, займається поширенням знань законів Праві, Яві, Наві (духовного, явного і після явного світів), хто шанує земних духовних предків.

     Слов'янин повинен протистояти всьому темному, окультного, жорстокому, одінскому і магічному, пов'язаному з насильством над світлим і праведним (відповідає закону Праві).
    Він повинен розрізняти світло і темряву, навіть якщо темрява ховається за білими покривалами (як магія, одінство, яхветізм, псевдославянство).
     Він повинен бути вільним від темного.
    Це дає відповідь на те, чому стародавні слов'яни, ніколи не намагалися будувати держав (спілок) на основі рабства і жорстокості. Чому вони не спокушалися незаслуженим соціальним піднесенням, безглуздим матеріальним накопиченням, жадібністю і хвастощами.
     Пріоритети слов'янських предків в матеріальному світі (в Яві) - скромність у всьому, розумна самодостатність, повага до світлих душ, увага до особистого духовного зростання, тяга до захисту всього живого, відмова від матеріально надмірного, виконання законів Творця - Сварога.

     До того ж, слов'янину, як людині, була важлива духовна перспектива, яка регулювалася у Всесвіті законами Праві, Яві, Наві.
     Саме закон Праві визначав можливість неодноразового втілення світлої людської душі в явному світі.
     Це необхідна для світлих душ реінкарнація (реанкернація, послідовне відродження в Яві, пакібитіе) - дорога до всесвітньої вічності душі.
     Така дорога вимагала від тих, хто хотів по ній йти, духовного зростання, розуміння суті слов'янства, досягнення високих ірійних рівнів, свого вдосконалення, турботи про духовну освіту дітей та онуків, які потім будуть нести це наступним поколінням.

     Саме тому слов'яни нікого і ніколи не захоплювали, що не поневолювали, насильно не переселяли і не винищували паростків світлого.
      Вони вчили законам Творця, захищаючи світогляд земних первопредков - Первоотцов - аріїв і їх оточення.
      Вони поширювали світлий світогляд в ім'я духовного братства, посилаючи до сусідів особливі групи духівників, знавців Праві, Яві, Наві, тих, хто був готовий нести знання світобудови, вчити контакту з Творцем і вищими світлими силами.
   Вони шукали спільну з сусідніми народами мову - мову законів Творця - Сварога, мову духовного взаєморозуміння, мову земних первопредков.
    Слов'яни ділилися вищими духовними знаннями з усіма світлими народами, навіть якщо ті, тимчасово (під впливом окультизму і магії), втрачали зв'язок з Правью і Творцем - Сварогом.
     Просвітлення допомагало сусідам перемогти вплив темних сил і стати на шлях духовного очищення і зростання, на шляху до вічної душі.

     Духовні праці слов'янських посланців, Старотців - Рахманів і волхвів, поступово міняли розуміння світу у багатьох народів Європи.
      Це знання поступово ставало рідним і близьким у слов'янському оточенні, у всіх, хто йде шляхом просвітлення.
      Духовні отці слов'янства вкладали в свою діяльність любов, душу і вміння спілкуватися зі світлими силами.
    Вони манили до себе цілительством, лікуванням недуг, наукою духовної гігієни, умінням ламати перепони окультизму і чорної магії.
     Люди вірили духовним Батькам і йшли за ними. Вони хотіли знати більше про свої витоки і бути ближче до знань Первоотцов людства, до розуміння вселенської ролі людини. Вони хотіли заслужити посвячення в слов'яни.

      Діяльність слов'янських духівників в той час мала постійний характер і базувалася на системі духовних центрів, які вони створювали в різних регіонах Європи.
     Каркасом всієї системи стала створена в 3 - 8 ст. н.е. система духовних центрів: Рахманських і волховських обителей.
     Найголовнішим центром в цій системі була скромна Пересопниця на Волині, що діяла в зв'язці з духовною столицею слов'ян - Соуренжом (Суренж).
     Навколо Пересопниці та інших центрів Європи в 5 - 8 століттях н.е. виникло близько трьох сотень волховських обителей!
     Творці таких обителей власне і були тими загадковими духівниками (росами) про які йшлося раніше. Саме вони невеликими групами селилися в середовищі венедів, балтів, фракійців та інших народів, створюючи умови для процесу просвітництва і слов'янотворення.
     Створена ними система духовних центрів і була тією загадковою силою, яка сколихнула Європу 5 - 8 ст. н.е. швидким зростанням слов'янського ареалу.

 

     Вище представлена вибірка карт, які присутні в працях відомих радянських вчених (Рибакова, Сєдова та інших), а також численних роботах вчених інших країн.
     Додатково, для зручності читання, на них кольором виділено простір слов'янського ареалу, або зон слов'янського впливу (блакитним, жовтим або синім).
   Червоним овалом показана центральна частина Волино - Карпатського регіону, власне святі місця, де концентрація духівників (росів) була найвища (Роксолань, Росколань).

 

     Останні дві карти (середина - кінець 1 тис. Н.е.) відображають час, коли слов'янство досягло своїх максимальних меж, але ще не почало ділиться на частини (князівства і країни) під пресом ідеологічних ударів непримиренних до законів Творця адептів окультизму і магії.
    Повернення частини європейських народів в стан не просвітленості стало можливим внаслідок активної боротьби зовнішніх і внутрішніх сил проти центрів Рахман - волхвівської системи, спочатку на кордонах слов'янського світу, а далі і в його середині.
    Такі акції виходили від ворожих слов'янству ідеологічних сил, вороже налаштованих до слов'янського світогляду, Візантії, Хазарії, франко - германців, вікінгів, Яховах - Ягов, варягів та інших, особливо в період 8 - 13 століть н.е.
 
     Висновки, які можна зробити з представленого матеріалу, такі:
1. слов'янотворення - це процес духовного просвітлення, навчання, пізнання світлих законів Праві, Яві, Наві, світлих обрядів, стародавніми європейськими народами, такими, що втратили це знання в результаті агресивного проникнення в Європу 3 - 1 тис. До н.е. адептів чорної магії, носіїв єгипетського і одінского, а далі, в 1 тис. н.е., і яховского окультизму.
2. Просвітлення мало мирний характер і здійснювалося носіями знань Праві, Старотцями - Рахманів, волхвами, священиками і духівниками (росами), у вигляді цілительства, духовної допомоги, постійного навчання народів знанню вселенського закону, світлим духовним обрядам, шануванню Світлого Ірія і його ієрархії.
3. Проведенням процесу європейського просвітлення займалася Рахман - волхвівська система духовних центрів і підцентров, яка мала розгалужену структуру і свою систему підготовки духовних кадрів.

     Виходячи з цього, слов'янство, як духовна спільність, влаштована на законах Праві, після руйнування Рахман - волхвівської системи, більш триста років уже не існує.
     Втратила чинність і система духовного просвітлення, яку так намагалися берегти всі слов'янські народи.
     Так чи потрібно нам нині пізнання духовної величі слов'янських предків? Чи готові ми прийняти як естафету всі заповіти Праотців?
 
Відповідь залишається за нами!

Перекладено з: https://slavnasledye.blogspot.com/2017/09/blog-post_37.html